Роман Барабуля

Роман Барабуля

майстер виробничого навчання, викладач спецдисциплін

СТРАТЕГІЧНА СИНЕРГІЯ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА ДУАЛЬНОЇ ФОРМИ ОСВІТИ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

 

У статті розглядаються та аналізуються стратегічна взаємодія дуальної форми навчання та цифровізації в системі професійної освіти України з урахуванням норм нового профільного закону 2025 року. Окрему увагу приділено трансформації ролі педагога-фасилітатора та аналізу практичного досвіду провідних підприємств щодо підготовки конкурентоспроможних фахівців у воєнний та повоєнний періоди.

Ключові слова: професійна освіта, дуальне навчання, цифровізація, педагогічна фасилітація, змішане навчання, стейкголдери, ринок праці.

Сучасна парадигма професійної (професійно-технічної) освіти України зазнає фундаментальних трансформацій, зумовлених конвергенцією двох потужних векторів: технологічної цифровізації та практико-орієнтованої дуальної форми навчання. В умовах воєнного стану та необхідності повоєнного відновлення ці процеси перестають бути суто педагогічними експериментами, набуваючи статусу стратегічних інструментів забезпечення національної економічної стійкості. Аналіз поточної ситуації свідчить, що розрив між теоретичною базою закладів освіти та реальними вимогами динамічного ринку праці може бути подоланий лише через глибоку інтеграцію виробничих потужностей у освітній процес, що підкріплюється сучасними цифровими інструментами керування знаннями. Традиційна модель підготовки кваліфікованих робітників, яка роками базувалася на лінійному передаванні знань у закритому освітньому середовищі, остаточно вичерпала свій ресурс. Сьогодні на перший план виходить концепція «освіти без бар’єрів», де ключовим механізмом стає синергія дуальної форми навчання та глибинної цифровізації освітнього процесу. [1,2]

Актуальність даного дослідження детермінована прийняттям нової редакції Закону України «Про професійну освіту» (№ 4574-IX), підписаного Президентом України 10 вересня 2025 року. Цей нормативний акт не лише закріплює перехід до статусу сучасних професійних коледжів, а й впроваджує нову філософію управління за участю стейкголдерів, розширену автономію та обов’язкову орієнтацію на професійні стандарти. [3,5]

Дуальна форма здобуття освіти, яка до 2022 року перебувала здебільшого у стані експериментального пілотування, наразі перетворюється на магістральний шлях підготовки кадрів.

Дані моніторингу підтверджують ефективність такого підходу: рівень працевлаштування випускників дуальних програм становить 81,4%, що на 13% вище за показники традиційних програм.[3]

Водночас цифровізація професійної освіти, яка прискорилася під впливом пандемії та воєнних дій, трансформувалася з допоміжного інструменту дистанційної комунікації на цілісну екосистему змішаного навчання. [4]

Використання хмарних сервісів, VR-симуляторів та систем керування навчанням (LMS) дозволяє закладам зберігати безперервність процесу навіть за умов релокації чи безпекових обмежень. Проте така технологізація висуває нові вимоги до особистості педагога, чия роль еволюціонує від ретранслятора інформації до фасилітатора, модератора та ментора, здатного підтримувати учня у динамічному цифровому просторі.

Таким чином,на підставі наведеного об'єктом дослідження є процес професійної підготовки майбутніх фахівців  в умовах цифрової трансформації. Предметом — організаційно-методичні засади впровадження дуальної форми навчання та її інтеграція з інноваційними цифровими інструментами.

Метою статті є теоретичне обґрунтування та аналіз практичного досвіду реалізації стратегічної синергії дуальної освіти та цифровізації як ключових факторів модернізації професійної освіти в Україні на базі нового законодавства 2025 року.

Формування правового фундаменту для дуальної освіти в Україні пройшло складний шлях від локальних пілотних проектів до всеосяжного законодавчого регулювання. Вихідною точкою системних змін стало прийняття Закону України «Про освіту» у 2017 році, де вперше на рівні базового законодавства було закріплено поняття дуальної форми здобуття освіти. [2]

Подальший розвиток подій був детермінований Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 660-р від 19.09.2018 р., яким було схвалено Концепцію підготовки фахівців за дуальною формою. Цей документ визначив стратегічну мету: підвищення якості підготовки кадрів через розподіл відповідальності між закладом освіти та роботодавцем. [2]

Протягом 2019–2023 років нормативна база активно деталізувалася через накази Міністерства освіти і науки України. Зокрема, наказ № 1551 від 12.12.2019 року затвердив Положення про дуальну форму здобуття професійної освіти, що дозволило закладам ПТО легітимно виводити учнів на виробничі майданчики як повноцінних учасників робочого процесу.

Важливим доповненням стало Положення про дуальну форму здобуття фахової передвищої та вищої освіти (наказ МОН № 426 від 13.04.2023 р.), яке синхронізувало підходи на різних рівнях професійної підготовки.

Проте справжнім тектонічним зрушенням стало прийняття нової редакції Закону України «Про професійну освіту» (№ 4574-IX), підписаного Президентом 10 вересня 2025 року.  Цей закон не просто оновлює термінологію, а впроваджує нову філософію управління та фінансування.

Дуальна форма навчання в Україні довела свою ефективність навіть в умовах воєнного стану. Впровадження дуальної форми навчання продемонструвало вражаючу стійкість навіть під тиском повномасштабного вторгнення. Однак реалізація дуальної форми стикається із суттєвими бар'єрами. Лише третина закладів вищої освіти та половина закладів професійної освіти змогли зберегти стабільні партнерства після 2022 року. Основними проблемами залишаються небезпека очного навчання, релокація бізнесу та психологічне виснаження учасників процесу. Роботодавці часто висловлюють побоювання щодо залучення учнів після 9-го класу через їхню незрілість та ризик переходу до конкурентів після завершення навчання.

Цифровізація перестала бути додатковим бонусом і стала умовою виживання освітньої системи в умовах війни. Дистанційне навчання виступає як вимушений, але надзвичайно ефективний інструмент екстреного реагування. У системі професійної освіти це втілюється у методології змішаного навчання (blended learning), яка поєднує гнучкість онлайн-платформ із незамінністю практичної підготовки в майстернях. [5]

Моделі змішаного навчання у професійній підготовці

1. Ротаційна модель: студенти чергують індивідуальну роботу в онлайн-середовищі з груповими практичними заняттями в освітньому закладі. Це дозволяє розвантажити приміщення та забезпечити безпекові норми.

2. Перевернутий клас (Flipped Classroom): теоретична база опановується вдома через відеолекції та інтерактивні модулі, а час у навчальних закладах витрачається виключно на відпрацювання навичок під керівництвом майстра виробничого навчання чи викладача.

3. Модель «Навчання майстерності»: використання LMS (наприклад, Moodle) для побудови індивідуальних траєкторій, де перехід до наступного рівня знань можливий лише після 100% засвоєння попереднього блоку.

Базовий інструментарій викладача професійного закладу також включає:

LMS Moodle та Google Workspace for Education: повноцінні системи для організації комунікації та створення електронних курсів.

Репозиторії компетентностей: дозволяють фіксувати прогрес студента, доступний для моніторингу роботодавцем.

Інструменти оцінювання: Kahoot!, Quizizz та Edpuzzle для автоматизації перевірки знань через інтерактивні ігри.

Підготовка фахівців автомобільного транспорту вимагає високої точності та розуміння складних механічних процесів. В умовах дефіциту дороговартісної матеріально-технічної бази викладач спецдисциплін використовує віртуальні лабораторії та симулятори як дієвий інноваційний інструмент.

Віртуальні симулятори: дозволяють здобувачам багаторазово повторювати виконання завдань (наприклад, розбирання вузлів трансмісії або діагностику двигуна), отримувати миттєвий зворотний зв’язок і розвивати критичне мислення без ризику псування обладнання.

Технології VR та AR: використання Merge Cube дає змогу викладачеві «перенести» віртуальні 3D-моделі деталей автомобіля у тривимірний простір, дозволяючи студентам роздивитися їх з усіх боків.

Інтерактивна візуалізація: на уроках використовуються онлайн-дошки (Padlet, Jamboard) для синхронної презентації схем електрообладнання автомобіля, де контент може змінюватися викладачем у режимі реального часу залежно від ходу дискусії.

Мобільні застосунки та боти: викладачі інтегрують у навчання спеціалізовані Telegram-боти (наприклад, з доступом до технічних регламентів) для оперативного пошуку інформації під час практичних занять.

Цифровізація та дуальна освіта докорінно змінюють вимоги до педагогічного працівника. Традиційна модель «вчителя-лектора» витісняється багатогранною роллю фасилітатора, тьютора та ментора.

Педагогічна фасилітація (від англ. facilitate – полегшувати) спрямована на створення атмосфери психологічної підтримки, стимулювання саморозвитку та ефективну організацію групового обговорення

Фасилітатор – організовує процес колективного пошуку рішень, не нав’язуючи власну думку.

Тьютор – супроводжує індивідуальне проходження онлайн-курсу, допомагає з технічними труднощами.

Ментор – наставник на виробництві, який допомагає адаптувати теорію до практики та формує Soft Skill.

Агент змін – ініціює впровадження нових цифрових інструментів у закладі освіти.

Процес фасилітації базується на принципах гуманістичної психології, де центральним фокусом є учень, а не навчальний предмет. Викладач-фасилітатор має володіти навичками «емпатійного розуміння» та «безумовного позитивного прийняття», що дозволяє учневі не боятися помилок, сприймаючи їх як можливість для росту.

У воєнний час ця роль стає ще вагомішою: фасилітуюча педагогіка допомагає знизити рівень тривожності та мотивувати здобувачів у кризових обставинах.

Отже, синергія цифровізації та дуальної форми навчання створює унікальний фундамент для відродження професійної освіти в Україні. Цифрові інструменти забезпечують гнучкість, доступність та контроль якості, тоді як дуальний підхід гарантує практичну релевантність та швидке працевлаштування (понад 80%). Цифрові інструменти дозволяють не лише передавати знання, а й здійснювати прецизійний контроль за формуванням компетентностей. Особливого значення набувають VR-технології та високотехнологічні симулятори. В умовах дефіциту дороговартісних матеріалів та ризиків пошкодження реального обладнання, віртуальні тренажери стають «золотим стандартом» підготовки. Для спеціалізації «Автослюсар» критично важливим є впровадження віртуальних симуляторів та VR-технологій, що дозволяють безпечно відпрацьовувати складні професійні навички. Успішна модернізація вимагає трансформації педагога у фасилітатора, здатного ефективно використовувати цифрові екосистеми для супроводу індивідуальних освітніх траєкторій. Успішне вирішення проблеми впровадження дистанційної освіти в Україні сприятиме підвищенню якості і рівня доступності професійно – технічної освіти, інтеграції національної системи освіти в наукову, виробничу, соціальносуспільну та культурну інформаційну інфраструктуру світового співтовариства.

 

Список використаних джерел

1. Закон України «Про професійну освіту» (№ 4574-IX від 21.08.2025 р.).

2. Гуржій А. М. Цифрова трансформація професійної освіти: теорія і практика. Київ, 2022. 156 с.

3. Радкевич В. О. Професійна освіта і навчання в контексті сталого розвитку суспільства. Науковий вісник ІПТО НАПН України. 2022. № 21.

4. Шевчук С. С. Методика реалізації змішаного навчання у професійній підготовці фахівців. Інноваційна педагогіка. 2023. Вип. 65.

5. Діденко О. Розвиток дуальної форми здобуття освіти в Україні: виклики війни. Social Work and Education. 2023. Vol. 10. № 3.